Володимир Гнилко
← Про нейровідмінності

Чому підтримку важко знайти

Чому нейровідмінні люди роками отримують пояснення, які лише частково влучають у ціль, і чому це не привід здаватись.

Стаття 5 з 6, 276 слів. Автор - Володимир Гнилко, клінічний психолог.

Коротко

Більшість психологів ніколи окремо не вчилися працювати з нейровідмінними людьми, тож ті роками отримують пояснення, які лише частково влучають у ціль. Це сумна реальність, і водночас не привід здаватись.

Прогалина в навчанні

Більшість психологів і психотерапевтів ніколи не проходили окремого навчання щодо нейровідмінностей. Ми мали загальні курси клінічних діагнозів, які у випадку РАС і РДУГ формувались переважно на спостереженнях за дітьми 6-12 років. Це майже не зачіпає того, з чим найчастіше приходять дорослі: емоційних труднощів, проблем у стосунках, виконавчих функцій чи сну. Тож нейровідмінні люди можуть роками отримувати пояснення, які лише частково влучають у ціль, перш ніж з'ясується, що причина зовсім інша.

Через супутній діагноз

Близько 70% аутичних дітей 10-14 років відповідають критеріям щонайменше одного психічного розладу, а 41% мають кілька супутніх діагнозів водночас. Зазвичай саме так нейровідмінні люди потрапляють у систему психічного здоров'я: через супутній діагноз, часто спричинений глибокою фрустрацією від хронічного нерозуміння й відкидання.

Джерела: Simonoff et al., 2008; The Autistic Survival Guide to Therapy

Що чули нейро­відмінні люди замість «аутизм» або «РДУГ»

  • Складний ПТСР
  • Межовий розлад особистості
  • Розлади харчової поведінки
  • Біполярний розлад
  • Шизофренія
  • Тривожний розлад
  • Депресія
  • ОКР
  • Нарцисичний розлад особистості
  • Синдром Мюнхгаузена
  • «Це частина буття жінки»
  • «Ви просто інтроверт»
  • «Всі мають трохи аутизму»
  • «Ви надто соціальні для РДУГ чи аутизму»
  • «Це у вас в голові»

Психіатричні діагнози базуються на видимій поведінці, тож вони можуть досить точно описувати те, що відбувається з нейровідмінною людиною у стресі. Водночас діагноз не здатний описати, звідки це взялося.

Через брак навчання в закладах освіти й на робочих місцях довіра до системи психічного здоров'я поступово втрачається, і не кожен терапевт докладає зусиль, щоб заповнити цю прогалину самостійно.

Mairead Keogan, психотерапевтка, у книжці The Autistic Survival Guide to Therapy

↑ На початок статті

Якщо відчуваєте, що вам сюди, запрошую записатись на першу зустріч.