Коротко
Можлива короткофокусна робота над труднощами сьогодення, або глибинна робота над накопиченим болем. Ми почнемо з того, як влаштований саме ваш мозок, і шукатимемо рішення для нього.
Коли ви вже знаєте про себе
Знання, що ви аутична людина чи людина з РДУГ, дає мову, якою нарешті можна пояснити собі й іншим, що з вами відбувається. Але сама по собі ця мова не підказує, як жити далі. Багато хто, дізнавшись про свою нейровідмінність, відчуває одночасно полегшення і втому: стає зрозуміло, звідки бралися труднощі, і водночас видно, скільки ресурсів пішло на те, щоб підлаштовуватись.
Ми можемо працювати з обома сторонами: з практичними питаннями сьогодення і з тим болем, що накопичився за роки життя без розуміння себе.
З чим можна прийти
Ось кілька запитів, з якими до мене типово звертаються:
- Я більше не можу жити так, як жив раніше.
- Я не витримую соціальної взаємодії. Хочу навчитись спілкуватись і не вигорати.
- Маю складну ситуацію на роботі чи в стосунках, яка потребує погляду збоку.
- Я мушу зробити важливу справу, але ніяк не можу почати. Як собі допомогти?
- Я більше не маю сил ні на що, хочу все кинути.
- Я не розумію, ким я насправді, і як собі допомогти.
Робота з труднощами сьогодення
Коли щось не вдається зробити, найпростіше пояснення - лінь або брак мотивації. Але мотивація - лише одна деталь системи. Разом ми шукаємо, що саме заважає вам: навичка, ресурс, перфекціонізм, прогноз, мета, реалістичність плану чи емоційний бар'єр. Тоді працюємо над риштуваннями: будуємо структуру, яка компенсує ваші труднощі. Здобуті в психологічній роботі навички залишаються з вами, і слугуватимуть в усіх майбутніх починаннях.
Робота з минулими травмами й ідентичністю
Накопичений роками біль спотворює наше відчуття Я. Ми можемо відчувати гострий сором щодо себе: відчуття власної огидності, дефектності, непридатності до любові. Наблизитись до бажаних речей не дають емоційні флешбеки: раптовий страх, лють, відчуженість чи апатія, що залишають нас знесиленими. Постійний досвід невдач (або й вимушених успіхів) призводить до самозанедбання: ігнорування власних потреб, відмови від захисту кордонів.
Хоча важкий досвід залишається з нами, нестерпний біль з часом можливо вгамувати. Для цього ми можемо навчитись помічати внутрішнього критика й заперечувати йому, відновити контакт з внутрішнім світом і власним тілом, навчитись себе пробачати, відгорювати втрачені можливості, налагодити здорові стосунки з людьми навколо, навчитись асертивності і турботі про себе, відчути авторство над власною історією... У кожного свій шлях до відновлення. Моїм завданням є допомогти вам знайти ваш власний шлях.