Володимир Гнилко
← Про нейровідмінності

Скільки нас, і чому нас не помічають

Поширеність нейровідмінностей, чому більшість людей не має діагнозу і які системні бар'єри заважають діагностиці дорослих і жінок.

Стаття 2 з 6, 792 слова. Автор - Володимир Гнилко, клінічний психолог.

Коротко

Нейровідмінних людей значно більше, ніж показує медична статистика: за оцінками, кожна сьома людина. Більшість не має діагнозу, бо роками вчилася виглядати «нормально», а діагностика довго будувалась навколо хлопчиків і дитинства.

Кожна сьома людина

Приблизно кожна сьома людина нейровідмінна.

За оцінками, понад 15% людей, тобто приблизно кожна сьома людина, нейровідмінні. Нейровідмінності дуже поширені: більшість з нас мають нейровідмінних друзів, родичів або колег. Водночас більшість нейровідмінних людей не знають про особливості функціонування свого мозку і можуть пояснювати труднощі своєю лінню, химерністю, вихованням чи дефектністю.

Брак профільних знань характерний і для професійних спільнот: у типовому психологічному навчанні РАС і РДУГ згадуються побіжно, і виключно з медичної точки зору, як набір симптомів. Особливостям роботи мозку нейровідмінних людей у терапевтичних навчаннях не приділяється часу зовсім. Не дивно, що клієнти з РДУГ та аутичні клієнти можуть вважатися «складними», а припущення клієнта, що в нього РДУГ чи аутизм, можуть сприйматись як спроба привернути увагу, хоча це змінюється з поширенням якісних знань.

Джерела: Acas; British Dyslexia Association

Медична статистика недооцінює

РДУГ: близько 3% дорослих

Водночас для дітей цифра становить близько 5-7%. Це цікавий парадокс, адже з дорослішанням РДУГ нікуди не зникає: це стійкий набір особливостей, зумовлений стилем роботи мозку. Тобто значна частина людей у процесі дорослішання вчиться приховувати прояви РДУГ і не потрапляє в загальну картину.

Через традиційне уявлення про те, що РДУГ - це розлад поведінки неслухняних хлопчиськ, жінки досі залишаються недодіагностованими. Вони в середньому отримують діагноз на 4-7 років пізніше, ніж чоловіки. Під тиском підвищених суспільних вимог жінки феноменально добре навчаються маскувати свої особливості.

Джерело: Skoglund et al., 2024, Journal of Child Psychology and Psychiatry

Аутизм: близько 1% людей, згідно з медичною парадигмою

Аутизм традиційно вважався глибоким порушенням, притаманним лише хлопцям, тож і діагностичні критерії формувались відповідно. Люди з високою сенсорною чутливістю, соціальним виснаженням та монотропним мисленням не потрапляють у цю статистику, якщо вони добре адаптовані в суспільстві.

Це спричиняє суттєві страждання, адже люди часом десятиліттями не розуміють, чому вони відрізняються від інших. Вони можуть шукати причини у своїх недоліках, вихованні, характері, слабкості, хоча це можна пояснити звичайним і корисним для популяції нейрорізноманіттям.

Джерело: Стеф Джонс, The Autistic Survival Guide to Therapy

Чому більшість не має діагнозу

Попри поширеність, більшість нейровідмінних людей не мають діагнозу, адже вони роками вчилися виглядати і поводитись «нормально». Це свідчить про високу адаптивність нейровідмінних людей, але також позбавляє їх необхідної інформації про особливості роботи мозку та потреби психіки.

Стикаючись з труднощами, нехарактерними для решти оточення, люди можуть роками шукати відповідь на запитання: «Що зі мною не так?» Відповідь майже завжди однакова: нічого. Лише мозок працює за іншими правилами, ніж у більшості людей.

Діагноз часто з'являється тільки після серйозної життєвої кризи, яку спричинило тривале ігнорування власних потреб. Тоді ж починається шлях до пізнання себе.

Системні перешкоди до діагностики

До 2013 року офіційні настанови забороняли одночасний діагноз РАС і РДУГ

Лише в DSM-5, опублікованому Американською психіатричною асоціацією в 2013 році, зникла заборона на одночасний діагноз РАС і РДУГ. Тривале упередження щодо цих станів призвело до того, що цілі покоління нейровідмінних людей отримували неповні чи помилкові діагнози, що суттєво знижувало ефективність терапії. Попри те, що наука рухається вперед, важко переоцінити силу клінічної інерції. Фахівці досі часто зупиняються на одному діагнозі або ігнорують його зовсім.

Джерело: DSM-5, 2013

РАС і РДУГ досі часто вважають «дитячими»

Хоча РАС і РДУГ офіційно класифікують як розлади нейророзвитку, які виникають у дитинстві, дослідження показують, що вони здебільшого зберігаються протягом усього життя, а не «переростаються». Велике британське популяційне дослідження ALSPAC показало, що риси РДУГ і РАС у 25-річних дорослих мають ті самі характеристики й ті самі зв'язки з когнітивними труднощами, що й у дитинстві. Інше дослідження дорослих з пізно діагностованим аутизмом виявило, що між першим зверненням до фахівця і встановленням правильного діагнозу минає в середньому 11 років, а середній вік постановки діагнозу - 23 роки. Уявлення про «дитячий розлад» призводить до того, що дорослі з такими самими труднощами, як у дитинстві, роками не отримують ні діагнозу, ні підтримки.

Джерела: Riglin et al., 2021, Journal of Child Psychology and Psychiatry; Fusar-Poli et al., 2022

Дівчата рідше отримують діагноз, ніж хлопці

Їх рідше скеровують на діагностику. Навіть коли дівчата отримують скерування, діагноз їм ставлять рідше, а з діагнозом рідше призначають лікування. Частково причина в тому, що в дівчат і жінок частіше переважає неуважна, а не гіперактивна презентація РДУГ, яка менш помітна для оточення. Діагностика довгий час будувалась на дослідженнях переважно хлопців: діагностичні інструменти для аутизму (як-от ADOS-2) гірше розпізнають прояви в жінок, які частіше маскують риси через соціальне копіювання. За оцінками, аутичних дівчат могло б діагностуватися майже на 40% більше, ніж діагностується зараз. Для РДУГ різниця у віці постановки діагнозу ще разючіша: в Америці, за різними даними, середній вік діагностики РДУГ у жінок становить 16-29 років, тоді як у чоловіків - 11-23 роки. При цьому в DSM-5 гендерним відмінностям у прояві РДУГ і РАС присвячено лише кілька речень.

Джерела: Джессіка Маккейб, How to ADHD; Frontiers in Psychiatry, 2025; Psychiatric Times, 2025

↑ На початок статті

Якщо відчуваєте, що вам сюди, запрошую записатись на першу зустріч.